О, любовний трикутник!
«О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…


Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…»
Ці поетичні рядки були написані у 1915-му. Їх автор – студент Чернігівської духовної семінарії Павло Тичина. Невеличкий вірш вважається перлиною української інтимної лірики. Поет включив його до другого видання своєї збірки «Сонячні кларнети» (1920 р.)
До кого ж звертається автор? Які ж події його надихнули? На сьогодні найбільш достовірним вважається таке пояснення: у 1913 р. Павло без тями («дитинно, злотоцінно») закохався в дочку чернігівського літератора Івана Коновала Поліну — красуню, що чудово співала, займалася музикою. Їх познайомив сокурсник – брат дівчат Віктор, з яким Павло навчався в семінарії.
Вони навіть деякий час зустрічалися, проте Поліна не ставилася серйозно ні до почуттів юнака, ні до його таланту. Досить швидко вона розірвала ці взаємини й вийшла заміж за іншого. Напевно, Павло переживав це як зраду, адже це було його перше кохання (навіть виникали думки піти в монастир). Поліна мала молодшу сестру Ганну (Нюсю), яку за тодішньою модою неофіційно перейменували в Інну (саме до неї поет і звертається у вірші).
Інна була скромною та лагідною, вона палко закохалася в Павла, мріяла замінити сестру в його серці й навіть наважилася освідчитися йому в коханні. Коли Тичина залишив Чернігів, він не поривав зв’язки з Нюсею-Інною. У його щоденнику знайдемо такий запис у квітні 1920 р.: «Померла Нюся. З сухот. Оттепер уже для мене Поля зовсім не існує. В Нюсі я довго любив Полю».
Цікаво, що Тичина, в житті якого було чимало захоплень (він був ще той ловелас!), мав почуття ще й до кузини Полі та Інни Наталі, і теж присвячував їй зворушливі віршовані рядки. Милими його серцю були й інші сестри – Оксана та Ірина Коцюбинські. Павло Григорович, навчаючись у Чернігові, частенько відвідував музично-літературні вечори в родині Коцюбинських.
Варто відзначити, що історію першого кохання молодого Павла Тичини розповідає картина Михайла Жука «Чорне і біле», написана у 1912-1914 роках у стилі модерн. Художник був вчителем Тичини в духовній семінарії, тож чув її з «перших рук». Нині картина перебуває у приватній колекції, але час від часу її можна побачити на виставках (зокрема, на виставці «Велике і Величне», що проходила в Мистецькому Арсеналі до 1025-річчя Хрещення Русі).
В центрі картини зображені два янголи. Чорний із сопілкою зовні схожий на Павла Тичину. Ким є смиренний білий янгол – тривалий час залишалося невідомим. Згодом мистецтвознавці впізнали в ньому дочку письменника Івана Коновала (Воронківського) Поліну — вона виглядає насправді дитинно …
Фото: юний Павло Тичина , Поліна Коновалова та фрагмент картини «Чорне і біле».